Повернутись до новин
22 січня, 2021
Міністерство скандалів чи реформ: чим запам’ятався Мінстратегпром за півроку своєї роботи?

Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості утворили 22 липня 2020 року для більш ефективного управління оборонно-промисловим комплексом України. Проте чи дійсно з його утворенням ОПК став ефективнішим? Минуло півроку в НАКО вирішили підбити основні підсумки роботи відомства. 

Міністерство конфлікту інтересів
Мінстратегпром є основним органом влади, що формує та реалізує державну військово-промислову політику. На нього покладено чимало завдань не тільки щодо оборонно-промислового комплексу, але й літакобудування та космічної галузі. 

Функціоналом Міністерства передбачено формування державного оборонного замовлення, проте, водночас, також і визначення пріоритетів наукових та технологічних розробок. Такі повноваження створюють певний конфлікт інтересів, а відповідно і низку ризиків зловживань.

Окрім цього, Міністерство має доволі широкі повноваження з управління державними підприємствами сфери ОПК, а саме щодо призначення та звільнення керівників даних підприємств. Оскільки Положення про Мінстратегпром не зобов’язує продовжувати реформу корпоративного управління відповідно до міжнародних стандартів ОЕСР, така концентрація влади без жодних запобіжників від зловживань може фактично загрожувати встановленням ручного управління на державних підприємствах.

Пізніше, вже про реальні спроби втручання у господарську діяльність підприємств повідомили  в Укроборонпромі. За словами концерну, восени з боку Міністерства систематично надходили вимоги та рекомендації щодо призначення певних осіб на посаду директорів цілої низки підприємств. І хоча в Мінстратегпромі таку заяву назвали “демаршем” керівництва Укроборонпрому, згодом публічний конфлікт між ними владнався.

Коли ж Міністерство виявило намір позачергово корпоратизувати ряд підприємств Укроборонпрому в обхід законопроекту №3822, про загрозу ручного управління заговорили ще активніше і вже на рівні парламентського комітету. Підпорядкування шести найбільш прибуткових підприємств, зокрема й Антонов та КБ Прогрес, у Мінстратегпромі пояснили вкрай напруженою ситуацією та потребою у швидких діях задля унеможливлення ескалації конфлікту. Однак на сьогодні доля цих підприємств і досі невідома, а приймати відповідне рішення планують вже на рівні РНБО.

Міністерство затягувань

Ще влітку 2020 року НАКО застерігав, що повноцінне утворення нового міністерства потребуватиме суттєвого часу, адже для його ефективної діяльності необхідний нормативно-правовий супровід, ресурси та чималий штат. Не дивлячись на це, набір кадрів розпочався лише у листопаді і вже наприкінці 2020 року штат Міністерства налічував трохи більше 70 працівників з граничних 333. 

Оскільки український сектор безпеки і оборони вимагає системних змін, будь-які затримки в реформуванні галузі ОПК не сприяли б пришвидшенню процесу. І дійсно, з утворенням міністерства реформи уповільнилися. Попри відсутність власного приміщення, достатньої кількості співробітників та режимно-секретного відділу, необхідного для роботи з державним оборонним замовленням, Мінстратегпром все ж швидко перебрав на себе найосновніші задачі в галузі. Очікувано, це негативно вплинуло на хід реформ та якість виконання поставлених задач. До прикладу, ще у вересні 2020 року Мінекономіки підготувало проект Стратегії ОПК – “дорожню карту” реформ в галузі. Однак, майже п’ять місяців по тому даний документи і досі не затверджений, адже Мінстратегпром розробляє власну Стратегію

Подібна ситуація спостерігається і з імплементацією Закону “Про оборонні закупівлі”. Через відсутність скоординованих дій між Мінстратегпромом та Міністерством оборони, 2021 рік розпочався з загрози зриву ДОЗу, оскільки відомства не змогли завчасно підготувати нормативно-правові акти, необхідні для повноцінного функціонування нової системи оборонних закупівель. Такі істотні затримки прямо впливають не тільки на темп реформи ОПК та Укроборонпрому зокрема, але й суттєво ускладнюють забезпечення Збройних Сил України необхідними товарами та послугами.

Мінстратегпром не надто публічне та прозоре відомство.

Міністерство зачинених дверей

Мінстратегпром не надто публічне та прозоре відомство. Брак контакту з суспільством суттєво перешкоджав моніторингу за його діяльністю, адже в перші місяці роботи про кадрові призначення та організаційні зміни можна було дізнаватися виключно з розпоряджень Кабінету Міністрів України та повідомлень у ЗМІ. Лише в листопаді в Міністерства з’явилася сторінка на фейсбуці, тоді як офіційного сайту й досі немає. Для прикладу, створене у вересні 2019 року Мінцифри мало власні канали комунікації вже протягом місяця з моменту утворення.

До співпраці з громадянським суспільством Міністерство також не надто відкрите. На відміну від Мінекономіки, що розробляло проект Стратегії розвитку ОПК в діалозі з міжнародними партнерами України та громадянським суспільством, Мінстратегпром не має особливого бажання залучати громадськість до цього процесу та навіть просило прибрати її з публічного обговорення. Окрім цього, незалежні експерти не змогли долучитися й до робочих груп з доопрацювання законопроекту про трансформацію Укроборонпрому та імплементації Закону про оборонні закупівлі.

Міністерство скандалів

Потік скандалів супроводжував Міністерство ще за декілька місяців до його офіційного утворення. За непрозорим відбором на посаду очільника майбутнього відомства пильно та в міру можливостей спостерігало громадянське суспільство, застерігаючи про корупційні та репутаційні ризики щодо ймовірних кандидатів на міністерське крісло. 

Згодом, з боку народних депутатів лунали звинувачення, щодо можливої причетності новопризначеного віце-прем’єра до “дерибану” землі в центрі Києва. Пізніше, Олегу Уруському приписували таємні зустрічі з бізнесменами.

Саме ж Міністерство опинилося в центрі закупівельного скандалу, оголосивши тендер на закупівлю трьох службових авто вартістю 3 млн грн, а згодом замінивши цей тендер на дещо менш вимогливий. Іронічно, що саме на одному з цих службових авто патрульна поліція зафіксувала у нетверезому стані Віталія Немілостівого, заступника міністра. Варто відзначити, що Міністерство та сам міністр на цю подію відреагували рішуче та своєчасно – наступного дня після оприлюднення фактів неетичної та протиправної поведінки Немілостівого звільнили.

Міністерство реформ?

Попри надзвичайно контроверсійну діяльність у перші півроку своєї роботи, Мінстратегпром все ж не зійшов з курсу, визначеного Президентом України. Незважаючи на закиди, Міністерство й надалі налаштоване на реформування ОПК України та Укроборонпрому зокрема. Принаймні публічно. 

Протягом 2021 року планується корпоратизація державних підприємств оборонно-промислового комплексу та їхнє подальше перетворення у два державні холдинги – «Оборонні системи України» та «Аерокосмічні системи України». Перший етап реформи вже закладено – на приватизацію передано 16 підприємств Укроборонпрому, що вже давно не виконували державного оборонного замовлення та нічого не виробляли.

Окрім цього, доопрацьований законопроект №3822-Д, що покладе початок повноцінній трансформації Укроборонпрому, одноголосно підтримали члени парламентського комітету та рекомендували прийняти у першому читанні

Відтак, маємо надію, що Міністерство, попри ряд звинувачень, не стане спойлером цієї важливої для українського ОПК реформи. А поки НАКО й надалі стежитиме за діяльністю Міністратегпрому та іншими подіями у секторі.

Авторка: Вікторія Вишнівська, контентна асистентка НАКО