Повернутись до новин
23 лютого, 2023
Побороти корупцію в Міноборони: наука, яка не піддається нашим можновладцям
Для того, щоб дійсно побороти "відкати" на тендерах Міноборони, до визначення і реалізації антикорупційних заходів потрібно підійти системно і грунтовно. У цьому переконані виконавча директорка НАКО Олена Трегуб та голова StateWatch Гліб Канєвський.
 
У матеріалі для “Економічної правди” вони проаналізували свіжі законодавчі ініціативи, як націлені на боротьбу з корупцією у оборонній сфері. Та нагадали про ті механізми напрацювання транспарентної системи організації закупівель, які були підготовлені експертами України та країн НАТО у попередні роки, але так і не були впроваджені.
 
Так, народні депутати ініціювали законопроєкт №8381 щодо запровадження прозорості в оборонних закупівлях, і він вже пройшов перше читання. За задумом, він має миттєво вирішити питання із оприлюдненням вартості товарів, послуг та робіт на оборонних закупівлях. 
 
На період воєнного стану депутати хочуть зобовʼязати Міноборони та інших замовників закупівель для війська не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня укладення договору оприлюднити звіт про договір. Із назвою предмету закупівлі, зазначенням одиниці виміру щодо товарів, ціною за одиницю, ціною робіт, послуг. Для послуг з організації харчування військових частин слід буде додатково зазначити окремі найменування харчових товарів із цінами за одиницю товару, одиницями виміру та вартість окремих послуг. Інформація не оприлюднюється лише якщо якісь із наведених відомостей містять державну таємницю. 
 
Вимоги стосуються договору, який укладений без використання електронної системи закупівель та за вартістю дорівнює або перевищує 200 тис грн. Для закупівлі робіт оборонного призначення сума, від якої починається публікація звіту, складає від 1,5 млн грн. 
 
Документ важливий як реакція парламенту на чергові сумнівні фінансові операції у Міноборони під час війни, зазначають співавтори публікації у “Економічній правді”. Але нагадують, що навіть коли до повномасштабного вторгнення всі оборонні закупівлі, які не містили державної таємниці, були транспарентними в системі Prozorro, окремі чиновники в Мінобороні все одно примудрялися впроваджувати "схеми", які призводили до численних корупційних скандалів. 
 
“Якщо говорити про системні документи, у яких закріплені дороговкази, як реформувати систему оборонних закупівель, то для початку є сенс звернути увагу на вимоги профільного Закону "Про оборонні закупівлі" від 2020 року. Це дійсно прогресивний закон, який підтримали і партнери з блоку НАТО і представники країн G7 в Україні. Однак, деякі його ключові вимоги і досі не виконані”, говориться у публікації. 
 
Автори матеріалу акцентують увагу на тому, що Міністерством поки не реалізовано у повному обсязі ідею закону про створення служби державного замовника — суб’єкту господарювання, уповноваженого здійснювати закупілі та укладати державні контракти на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення тощо.
 
Між тим, утворена Міністерством професійна держкомпанія могла б забезпечити високий рівень конкуренції українських та іноземних постачальників через проведення торгів і отримання оптимального співвідношення ціна-якість. 
Корпоративну структуру державної компанії автори публікації радять вибудовувати відповідно до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку. Тобто, створивши професійну і незалежну наглядову раду через відкритий конкурс та аналогічно набравши професійний та ініціативний менеджмент. 
 
Побудувавши ефективні та підконтрольні бізнес-процеси. Запровадивши електронні практики звітності із змістовими показниками, які дають реальну можливість оцінити результати закупівель. Разом із антикорупційними організаціями підготувавши антикорупційну програму тощо. 
 
Використання юридичної форми держкомпанії дозволить професіоналам закупівельної організації встановити реальні ринкові заробітні плати та привʼязати премії  до безпосередніх отриманих результатів на оборонних закупівлях: рівень конкуренції, рівень виконання плану закупівель, рівень залучення нових виробників, постачальників тощо. 
“Питання високих гонорарів може викликати нерозуміння у збіднілого населення та нападки популістів.Та відкриті кадрові конкурси, залучення антикорупційних і міжнародних організацій, а також ринкові гонорари є запобіжниками від корупції на багатомільярдних потоках міністерства”, підкреслюють автори публікації. . 
 
На їхню думку, додатковим запобіжником від шахраїв під час кадрових конкурсів може бути запозичення практики, запровадженої в Держконцерні "Укроборонпром" протягом 2019-22 років. До Номінаційного комітету, який обирав директорів на державні компанії концерну, окрім топ-менеджменту концерну, були залучені також представники посольств США, Великої Британії і Франції у якості спостерігачів на співбесідах. А аналітичні центри StateWatch і НАКО здійснювали незалежний моніторинг щодо кандидатів у відкритих джерелах і на засіданнях комітету могли озвучувати незручні питання. Кандидати, які приховували плями на власних реноме, конкурс не проходили - ніхто не хотів голосувати за них у присутності громадськості і міжнародних партнерів. 
 
Автори публікації нагадують, що у останній Річній національній програмі під егідою Комісії Україна — НАТО перед Міноборони України було визначене завдання утворити єдиний закупівельний орган, що здійснює закупівлі та реалізує політику у сфері оборонних закупівель (до 2022 року); розпочати упровадження системи професійної підготовки у сфері закупівель (завершити до 2025 року); створити єдину інформаційну систему для замовників та учасників оборонних закупівель (до 2022 року) тощо. 
 
Утім, українська сторона поставилася до згаданої програми як до декларативного документа, тому і реалізація завдань в питаннях оборонних закупівель відбулася радше "на папері", говориться у публікації.
Серйозні пропозиції у сфері запобігання корупції на оборонних закупівлях містить проєкт Державної антикорупційної програми на 2023-2025 року, розроблений НАЗК разом з вітчизняними експертами за підтримки ЄС. 
 
Зокрема, документ містить деякі вже дещо перезрілі задачі для Міноборони, за які чомусь Міністерство не береться самостійно. Це запровадження автоматизованої системи обліку і моніторингу споживання та якості пального, щоб цінний ресурс не зливали дорогою від резервуарів до пунктів призначення. 
“Електронні системи контролю та використання GPS-трекерів роками практикуються приватними автозаправними станціями, але все ніяк ця наука не піддається чиновниками в Міноборони”, говорять автори. 
 
Проєкт передбачає проведення всіх закупівель житла для військовослужбовців з використанням електронного майданчика закупівель Prozorro. Та Міноборони, чомусь у 2020-их роках продовжує оголошувати закупівлю і будівництво житла через різноманітні паперові газети, які самостійно обирають чиновники. 
 
Окреме місце в проєкті відведено питанню розробки нового закону щодо охорони таємної інформації, яким чітко визначити, яка інформація на оборонних закупівлях є таємною, а яка — ні. Адже попередні роки чиновники у ручному режимі засекречували інформацію не в цілях безпеки, а радше, щоб приховати власні "хвости". 
 
Та Антикорупційна програма на 2023-2025 роки і досі залишається у статусі "проєкту" - уряд не затверджує основоположний документ, у тому числі для подолання зловживань на оборонних закупівлях. 
“Ще ніколи питання ефективних витрат оборонного бюджету не стояло настільки життєвоважливо для українського суспільства. Навести лад на закупівлях Міноборони — це про оснащення українського воїна, який комусь є батьком, сином, чоловіком, і який проливає свою кров за майбутнє України. Всі розуміють, що більше влада не має кредиту на помилки в сфері оборонних закупівель, які призводять до багатомільйонних втрат. Кожен новий корупційний скандал у Міноборони — це шанс на оновлення системи”, резюмують автори публікації. 
 
Вони закликають Міноборони відкривати всі попередньо взяті зобовʼязання українською владою перед міжнародними партнерами та разом з громадськістю починати працювати.
 
Повна версія публікації - за посиланням.